Мітка антихриста — Як Українці відмовлялися від біометричних паспортів

Історія

Верховний суд визнав, що отримання біометричного паспорту — прямий обов’язок громадянина України. Релігійні переконання, за його висновком, не є підставою для ухилення від обов’язків.

Що сталося

Починаючи з 2013 року парафіяни православної церкви московського патріархату регулярно зверталися до суду з проханням видавати їм паспорти у вигляді книжечки. Наявність в біометричному паспорті унікального номера запису в реєстрі церква пов’язувала зі «знаком звіра» — одним з символів апокаліпсису.

Нещодавно такий тип справ був визнаний типовим і був переданий до Верховного суду. ВСУ визнав, що отримання біометричного паспорту та зокрема унікального номеру запису в реєстрі є обов’язком громадян, і відмовив у проханні видавати паспорти старого зразка.

Чому це важливо

Україна є світською державою. Це означає, що закони держави є більш важливими ніж релігійні переконання. Остаточне рішення суду закріплює таке положення справ і є правильним для цивілізованого суспільства.

Я чув, що люди не хочуть робити біометричні паспорти. Чому?

В 2013 році Українська православна церква Московського патріархату виступила з доповіддю щодо розвитку технологій обробки даних та введення біометричних документів.

В тексті Біблії згадується «мітка звіра», такий знак, яким диявол таврує людей. За сюжетом, отримання мітки не матиме інших альтернатив, а люди, що не отримають мітку не зможуть купляти та продавати. Потім же усі люди, що отримали цю мітку будуть покарані господом.

В своєму виступі представники УПЦ заявили, що існує ряд параллелей між унікальним номером запису в реєстрі та «міткою звіра», яка згадується в Одкровенні Іоана Богослова (Апокаліпсисі).

«Нинішній процес кодифікації цивільного населення безпосередньо стосується політичної та господарської діяльності громадян. Він впроваджується у формах, які мають типологічну подібність з обмеженнями апокаліптичних часів. При цьому одночасно ігноруються і блокуються реальні альтернативні способи здійснення функцій державного регулювання і контролю в області суспільного господарства і політичної діяльності, що викликає у віруючих апокаліптичні паралелі», — йдеться в заяві УПЦ.

Представники церкви кажуть, що можливі й інші варіанти, і що їх висновки про біометричні паспорти можуть бути передчасні, але все ж рекомендують підстрахуватися і використовувати як альтернативу звичайний паспорт книжечкою.

Що особливого в унікальному номері запису в реєстрі? Чим він відрізняється, скажімо, від номеру та серії паспорту?

У багатьох країнах світу прийнято уніфікувати дані про громадян. Тобто існує база даних, в якій містяться основні дані про людину. Як тільки дані змінюються або додається нова інформація, це відразу ж вноситься в систему.

У 2012 році в Україні був прийнятий закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, підтверджують особу або її соціальний статус».

У документі також є визначення Єдиному державному демографічному реєстру. Це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, яка призначена для зберігання і обробки інформації про громадян та їх документів. Це і є та сама база даних, про яку ми писали вище.

Як тільки ви будете отримувати новий документ або змінювати дані в старих, ці дані будуть передаватися і змінюватися.

Так, коли ви будете отримувати паспорт, в ЕДДР потраплять ваші дані: ім’я, дата і місце народження, стать, час видачі паспорта, підпис, відбитки пальців, фотографія і т.д. Потім, якщо ви отримаєте права або закордонний — інформація про вас буде змінена або доповнена.

Навіщо все це потрібно?

Така база даних вирішує кілька питань.

По-перше, в будь-якому державному органі вас зможуть ідентифікувати і перевірити, чи дійсно це ви. Наприклад, якщо ви перетинаєте кордон, у вас беруть ваші відбитки пальців і звіряють з даними, які є про вас у базі.

По-друге, дані про вас будуть максимально повні. Це позбавить вас від додаткової тяганини, пов’язаної з пошуком довідок або інших додаткових документів. Вся основна інформація буде зберігатися в одному місці і вам буде достатньо надавати всюди один документ.

По-третє, ця система дозволяє зіставляти дані про українців з даними про громадян інших країн.

І що, є люди, які на підставі промови представників церкви вирішили відмовитися від біометричних паспортів?

Так, і в судовому реєстрі досить багато таких суперечок.

Ось один з подібних випадків. У лютому 2018 року в Одесі судилися батьки дитини з міграційною службою. Батьки просили міграційну службу оформити паспорт у вигляді книжечки, але служба їм у цьому відмовила. З цим вони звернулися до суду. Суд розглянув справу і зобов’язав міграційну службу видати документ у формі книжечки. Були також і рішення з протилежним вироком.

Оскільки подібних звернень в суд було чимало, а рішення виносилися різні, такі справи були визнані типовими і передані на розгляд до Верховного суду України.

Яке рішення прийняв Верховний суд?

Верховний суд визнав, що релігійні переконання не звільняють від виконання конституційних обов’язків.

Рішення ВСУ побудоване за такою логікою:

Згідно з 92 статтею Конституції, права і обов’язки громадян визначаються виключно законами. Також в Конституції сказано, що релігійні організації зобов’язані діяти в рамках закону і не суперечити йому.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятиліття має отримати паспорт громадянина України. Це його обов’язок як громадянина.

Згідно зі статтею 21 Закону «Про єдиний демографічний реєстр» паспорт громадянина виготовляється у формі картки, яка містить електронний носій.

Відповідно, громадяни мають отримувати паспорт сучасного зразка, незважаючи на релігійні переконання:

«Щодо релігійних переконань як позивачки, так і релігійної організації, про її приналежність до якої зазначено в позовній заяві та письмових поясненнях, з приводу присвоєння унікального номера, якщо паспорт громадянина України нового зразка оформлятиметься засобами Реєстру, то цей аргумент, незважаючи на усю його значимість для як для ОСОБА_1, так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж релігійні погляди й переконання, не може слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-VI та/чи робити з нього винятки.

На думку суду, такий підхід є недопустимим, оскільки суперечитиме наведеним конституційним положенням статей 24 та 35 Основного Закону, а також може призвести до зловживань з боку окремих осіб та/або їх груп з метою уникнення виконання покладених на них законом обов’язків».