Медична помилка — Люди не хочуть посадити лікаря, вони хочуть — компенсацію

Історія

Українські пацієнти не мають доступу до медичних документів, які б могли бути доказом у суді й допомогли б захистити їх права.

Що сталося

19 жовтня Верховна рада прийняла закон, який дасть старт медичній реформі. Чи не найважливіша зміна, що передбачається, запуск системи електронного документообігу — E-Health.

Чому це важливо

Якщо система E-Health почне працювати у пацієнтів з’являться підстави до звернення у суд для захисту своїх інтересів. Поки всі документи знаходяться в паперовому вигляді — пацієнт має примарні шанси захистити свої інтереси.

В пологовому будинку в Одесі була допущена медична помилка. Новонародженій дитині вчасно не зробили скринінг, а батьків не повідомили про відсутність тест-систем і необхідність проходити цей тест.

Сім’я звернулася до суду. В першій інстанції суд постановив виплатити позивачці 500 тисяч гривень у якості відшкодування моральної шкоди, але у апеляційній інстанції компенсацію було зменшено в 10 разів.

Про те, як проходять судові засідання, якщо мова йде про медичну помилку, та які документи мають бути на руках у пацієнта, говорили з медичним юристом, партнером юридичної компанії «Бі Кей Бі» — Максимом Баришніковим.

Що таке «медична помилка» з юридичної точки зору?

Терміну «медична помилка» в українському законодавстві не існує. Під лікарською помилкою слід розуміти випадки, при яких права пацієнта на своєчасну, повну, належну медичну допомогу були порушені.

Зазвичай до медичної помилку відносять випадки, які безпосередньо вплинули на життя і здоров’я пацієнта, наприклад, коли лікарі відрізали пацієнтові праву ногу замість лівої. Але з юридичної точки зору, порушення прав пацієнта — це також несвоєчасна видача довідки або відмова приймати пацієнта.

Якщо ми звертаємося до лікаря, які документи нам потрібно зібрати, щоб бути впевненими, що в разі чого ми зможемо відстояти свої права?

У разі, якщо у вас виникнуть суперечки, вам треба буде довести, чи був факт звернення до медичного закладу пацієнта. Цей факт повинен бути зафіксований письмово. Якщо нам таки вдасться перейти на електронний документообіг, то факт нашого відвідування буде фіксуватися автоматично.

У приватних клініках допомагає комерціалізація. Як мінімум, у вас є документи, що підтверджують оплату.

У державних і муніципальних лікувальних закладах, звичайно ж, договорів, як правило, немає. Але є документи, які треба оформлювати. Існує, як мінімум, кілька наказів Міністерства охорони здоров’я, які затверджують переліки і формуляри медичної документації. Вона повинна своєчасно створюватися, заповнюватися, підписуватися належним чином, заповнюватися розбірливим почерком.

Але суть в тому, що у нас в Україні, як правило, ходять по лікарях не навмання, а «до своїх». А це, в свою чергу, означає, що ви зайдете до лікаря минаючи реєстратуру. Лікар не буде зацікавлений в тому, щоб по його документації у нього було 105 пацієнтів, а за даними реєстратури — 100. Тому факт звернення не буде зареєстрований зовсім, а рецепт буде виписаний на вирваному з блокнота папірці.

До речі, про рецепти. Які документи ми повинні зібрати, поки сидимо на прийомі у лікаря?

Нам потрібно:

• підтвердження, що ми звернулися в цей медичний заклад;
• результати всіх лабораторних досліджень;
• діагноз;
• всі рекомендації лікаря.

Все це повинно бути оформлено в письмовій формі, завірене печаткою та підписом.

А що, якщо лікар поставив неіснуючий діагноз?

Є міжнародна класифікація хвороб — МКХ-10. Вас можуть лікувати тільки від хвороб, які є в цьому переліку.

Крім того, кожен діагноз передбачає кілька тактик лікування. Наприклад, якщо у вас порушення зору, то лікар повинен розповісти, що ви можете носити окуляри або лінзи, або зробити лазерну корекцію. І кожен спосіб лікування має свої ризики, їх також повинен проговорити лікар. Кінцевий вибір тактики — за пацієнтом, лікар може тільки дати рекомендації.

Перед тим, як почати лікування, ви також повинні підписати інформовану згоду. У ній ви якраз і підписуєтеся під тим, що лікар надав вам інформацію у повному обсязі.

Постановка неіснуючого або неправильного діагнозу, як і те, що лікар не дає повної інформації про хворобу, є порушенням прав пацієнта.

Одного разу моя знайома приїхала в приватну клініку, у неї був опік і, за її словами, больовий шок. Перед тим, як надавати допомогу персонал клініки попросив її підписати папери, в яких говорилося, що лікарі ні за що не відповідають. Це законно?

Цілком, головне завдання юриста в медичній установі — зробити так, щоб, як мінімум, нікого з персоналу не посадили.

Вам же не варто хвилюватися з кількох причин. По-перше, немає прямого зв’язку між подібним документом і якістю медичних послуг. По-друге, якщо ситуація дійде до суду, то там, повірте мені, всі все розуміють. Ви зможете довести, що цей документ не має юридичної сили.

Тож, якщо мова йде про те, що отримати або не отримати своєчасну, повну медичну допомогу, підписавши якийсь папірець, звичайно, отримуйте.

Якщо говорити про більш складні випадкі, тобто не про первинну, а про спеціалізовану медичну допомогу, то документів у пацієнта повинно стати на порядок більше?

Це залежить від ситуації. Але, повірте мені, і анестезіолог заповнює папери, і лікуючий лікар заповнює папери, і хірург теж заповнює папери. І ведеться журнал по кожній операції. Маса паперів!

Тобто, як тільки прийшов до тями після операції, мені вже варто повзти до ксероксу?

Ні, не обов’язково робити це в першу чергу. Але, коли ви виписуєтеся, будь ласка, зробіть.

Справа в тому, що дуже багато паперів внаслідок браку часу, заповнюються постфактум. Я боюся, що на момент одразу після операції, вони просто не будуть заповнені. Головне, щоб по свіжих слідах зробити завірені копії та вичитати все на предмет відповідності документів фактам.

Ще раз. Які документи повинні у нас залишитися після виписки?

• Виписка;
• Копія історії хвороби. Це основний масив інформації (тут повинні бути всі аналізи, дослідження, висновки, рішення, порядок дій).

Копії повинні бути з печаткою?

Так, всі повинні бути завірені. Підпис і печатка керівників, що діють на момент оформлення такої копії, повинні бути проставлені на кожній сторінці історії хвороби.

Якщо раптом щось не так, ми вирішуємо звернутися до суду, які там є нюанси?

Справа в тому, що, як правило, справи з медичного права в суді — це встановлення фактів і обставин, в яких ніхто з присутніх в судовому засіданні не розбирається. Суддя, його помічник, адвокати сторін — вони всі юристи. Тому перш за все — це експертизи. Це з одного боку затягує процес, з іншого боку робить його більш дорогим.

У країнах, де введено обов’язкове страхування цивільної правової відповідальності медустанов і медпрацівників, більшість таких справ не доходить до суду. Люди хочуть не посадити лікаря, а отримати компенсацію.

Якби у нас все було застраховано, набагато легше було б пацієнтам. Але у нас поки цього немає.